У 1932 р кафедра «Теорія і конструкції млинових машин» була виділена з     кафедри Технології зерна і борошна. На завідування кафедрою був запрошений     професор  Всеволод  Ісаакович  Ільченко,  випускник Київського політехнічного інституту 1922 р учень професора К. А. Зворикіна.

Основні наукові напрямки досліджень В. І. Ільченко були пов’язани з розробкою обладнання для підприємств по зберіганню і переробці зерна. Він брав участь в роботі I Всесоюзного виробничо-технічного з’їзду з помелу борошна (Москва, червень 1926 г.). Під  керівництвом  Всеволода Ісаковича           виконувалися великі проекти і дослідження, такі, як «Проект електрифікованого млина з індивідуальним приводом і диспетчерським управлінням», «Вальцевого верстат з розгінним живленням» та інші. У 1938 р були видані навчальні посібники «Млинові, круп’яні та елеваторні машини: теорія і конструкції» і «Круп’яні машини».

  У 1938 р при Раді ри академії ім.   К. А.Тімірязева   В. І. Ільченко захистил дисертацію на тему «Дослідження роботи розсійників з горизонтальними і похилими ситами». В березні 1939 р йому було присуджено вчений ступінь доктора технічних наук.

У 30-ті роки на кафедрі теорії та конструкції млинових і круп’яних машин працювали  Н. Ф. Уголік, 3. М.           Ярошевський, П. С. Охременко,           О. В. Панченко, О. М. Дзядзіо, Л. І. Котляр , І. К. Кравченко, М. Р. Вайсман, Л. Н. Шупер.

Професор В. І. Ільченко керував кафедрою до евакуації   інституту. У Ташкенті завідувачем кафедри були професор Микола    Петрович Крутиков (з 1.08.42 р) і доцент Павло Геннадійович Демідов (з 27.01.44 р). У післявоєнний період кафедра отримала назву «Технологічне обладнання млинів, елеваторів і крупозаводів». Її очолив Олександр Васильович Панченко, який за наказом Наркомату СРСР в червні 1944 р повернувся в ОІІМП і ЕХ.

  О. В. Панченко в 1927 році з відзнакою закінчив наш ВНЗ і продовжив навчання в аспірантурі при науково-дослідній кафедрі Укрнауки за прикладною механікою при Одеському політехнічному інституті. Заняття в аспірантурі О. В. Панченко поєднував не тільки з виробничою діяльністю, але і з викладацькою роботою в рідному ВНЗ (1928-1931 рр.). У кінці 1931 року після закінчення аспірантури, він отримав призначення в Томський борошномельно-елеваторний інститут ім. І. С. Лобачова, де в званні доцента завідував кафедрою Теорія і конструкції млинових машин.

У 1937 р  О. В. Панченко повернувся в Alma Mater, де працював доцентом кафедри Теорія і конструкції млинових і елеваторних машин і помічником директора з підготовки наукових кадрів аж до евакуації ВНЗ. Під час війни, відповідно до рішення Наркомату заготовок СРСР, О. В. Панченко був переведений на роботу в промисловість.

У червні 1944 року він повернувся в інститут, де на посаді захисника директора з навчально-виховної та наукової розиоботи займався відновленням матеріально-технічної бази, комплектуванням професорсько-викладацького складу, організацією навчального процесу. Протягом 15 післявоєнних років  (1944-1959 рр.) він плідно керував кафедрою технологічного обладнання млинів, елеваторів і крупозаводів. О. В. Панченко сформував науковий колектив, який заслужив загальносоюзний авторитет за рівень наукових досліджень і тісний зв’язок з потребами виробництва. Були обладнані навчальні та науково-дослідні лабораторії обладнання, зберігання та переробки зерна; промислової вентиляції; пневмогідротранспорта. Результати науково-дослідної діяльності О. В. Панченко знайшли відображення у майже 100 наукових публікаціях. У 1956 р. О. В. Панченко захистив докторську дисертацію, у 1957 році йому було присуджено вчений ступінь доктора технічних наук. Він був затверджений у вченому званні професора по кафедрі Технологічне обладнання. Четверо викладачів кафедри –   О. М. Дзядзіо, Л. І. Котляр, Г. Д. Гальперін, Г. Ф. Костюк стали кандидатами технічних наук.

У 1953 р. кафедра була розділена на дві самостійні – Технологічне обладнання і Промислова вентиляція, гідравліка і насоси, яку з 1953 по 1976 рр. очолював Олександр Михайлович Дзядзіо, заступник директора інституту з навчальної та наукової роботи з 1953-1975 рр. Олександр Михайлович в 1931 році закінчив наш ВНЗ, а в 1941 р. – аспірантуру. Після демобілізації з 1947 р. і до останніх днів життя працював в ОТІПП ім. М. В. Ломоносова. Результати його наукових досліджень широко впроваджувалися на підприємствах зернопереробної та інших галузей промисловості.

Ддядзио О.М.        З ініціативи О. М. Дзядзіо основні дослідження були спрямовані на вирішення наукових проблем пневмотранспорта і вентиляційних установок. В результаті великої науково-дослідної роботи четверо претендентів (О. М. Дзядзіо, Г. Ф. Костюк, Є. А. Дмитрук і О. І. Гапонюк) захистили докторські дисертації, а викладачі Г. Г. Цибульський, В. В. Дорошевський, Г. К. Бондарєв, О. М. Дьоменко, А. В. Ульяницький, В. І. Саламаха стали кандидатами технічних наук.

З 1952 по 1999 рр. на кафедрі було видано значну кількість підручників, навчально-методичних посібників і монографій.

Наступником А. М. Дзядзіо на посаді завідувача кафедри Промислова вентиляція, гідравліка і насоси став Георгій Федорович Костюк, який закінчив наш інститут в 1944 р.

З 1948 р., після завершення навчання в аспірантурі, Г. Ф. Костюк працював на кафедрі Технологічного обладнання. На кафедрі Промислова вентиляція, гідравліка і насоси Георгій Федорович працював з дня її заснування (1953 р.), послідовно займаючи посади старшого викладача, доцента, професора і завідувача кафедрою (1976-1987 рр.). Наукові дослідження кафедри завжди були тісно пов’язані із запитами промисловості, частина з них впроваджена в виробництво. Наприклад, пневмосепаратор ОТІ багато років працює на млині в. Одесі і крупозаводі в Києві. Розроблений Г. Ф. Костюком метод розрахунку і проектування пневмотранспорта спінених гранул полістиролу з успіхом був застосований при підйомі затонулого теплохода «Моздок» в акваторії Одеського порту у 1972 р.

Кафедрою Технологічного обладнання до 1959 р. плідно керував О. В. Панченко. З 1959 по 1977 рр. кафедрою Технологічне обладнання і охорона праці завідував професор Леон Йосипович Котляр.

Закінчивши у 1934 р. наш ВНЗ, Л. І. Котляр працював в промисловості. До війни закінчив аспірантуру, але захистити підготовлену дисертацію не встиг. У липні 1941 р. наказом по Наркомзагу СРСР Л. І. Котляр був направлений в Узбекський трест «Главмука». За час роботи в тресті (1941-1948 рр.), останнім часом на посаді заступника керуючого, він забезпечив безперебійну роботу борошномельних підприємств в Узбекській, Туркменській і Таджицькій РСР, збільшив їх виробничі потужності, раціональне використання палива та електроенергії. Працюючи в тресті, Леон Йосипович надав велику допомогу нашому інституту під час його евакуації.

У 60-і роки в результаті удосконалення навчального процесу кількість дисциплін розширилося до 14, які читали доценти Г. Д. Гальперін, І. Р. Дударєв, Л. Б. Демський, А. А. Вайнберг. На кафедрі з’явилися молоді фахівці і аспіранти: М. В. Георгі, Л. С. Солдатенко, Л. Г. Гросул, Г. К Кравченко, А. І. Папченко, В. Ф. Петько, В. М. Петров, В . Я. Поляков, Ю. М. Ротко, а також представники Алматинського політехнічного інституту А. Б. Бабєєв і Д. М. Істаєв, яки з успіхом захистили дисертації та стали кандидатами технічних наук.

У зв’язку з введенням курсів з охорони праці в 1966 р. назва кафедри була змінена на Технологічне обладнання зернових виробництв і охорони праці. Охорона праці, як предмет навчання, довгі роки входила в навчальний розклад кафедри аж до створення в 1984 р. самостійної кафедри Охорони праці.

Була продовжена робота по створенню і впровадженню нових зразків технологічного обладнання. У період з 1970 по 1976 рр. авторським колективом кафедри під керівництвом професора Л. І. Котляра і доцента Л. С. Солдатенко були сконструйовані і впроваджені в промислове виробництво нові дискові трієри А9-УТО-6 (А9-УТ20-6) і А9-УТК-6 (А9-УТ2К-6), які отримали широке застосування в країні і за кордоном.

Велика увага приділялася вдосконаленню матеріально-технічної бази кафедри. Силами викладачів С. М. Левіна, В. І. Харитонова, В. С. Гончаренко,    П. К. Попченкова була створена лабораторія з охорони праці, лабораторія з розрахунку і конструювання машин. Доценти В. Ф. Петько і В. Я. Поляков провели велику роботу при створенні лабораторії технологічного обладнання хлебопекарського, макаронного і кондитерського виробництв.

І. Р. Дударєв

На кафедрі виконувався великий обсяг держбюджетної і госпдоговірної наукової роботи, що давала великий економічний ефект (тільки за 1987 р – 940 тис. крб.). У науковому доробку самого Івана Романовича – 40 авторських свідоцтв на винаходів.  Під його керівництвом співробітники кафедри продовжили науково-дослідницьку роботу з вивчення процесів і параметрів обладнання для сепарування, лущення та подрібнення зерна, які в подальшому широко застосовуються при переробці зерна. Починаючи з 1977 р. на кафедрі було організовано читання нової дисципліни «Технологічне обладнання галузі» для майбутніх фахівців-технологів і механіків хлібопекарського, макаронного і кондитерського виробництв. З цією метою була створена нова лабораторія, підготовлені необхідні навчальні матеріали та матеріальна база, написано і видано методичні посібники та інші матеріали. Основне навантаження виконували  доценти В. Ф. Петько і В. Я. Полякова, які стали першими викладачами нової навчальної дисципліни.

У 1988 р кафедру очолив доцент Леонід Гнатович  Гросул. В цей же час колектив кафедри поповнився новими співробітниками: доцентом О. В Алексашиним та асистентами   І. Л. Кіржнером і І. М. Шипко.

Л. Г. Гросул в 1968 р., після закінчення інституту і отримання спеціальності інженера-механіка харчових виробництв, працював в науково-дослідному секторі. З 1970 по 1973 рр. навчався в аспірантурі, у 1974 році захистив кандидатську дисертацію. З 1979 по 1983 рр. доцент  Л. І. Гросул працював викладачем дисциплін з підготовки фахівців зернопереробної і харчової промисловості в Алжирському національному інституті легкої промисловості.

У 80-90-ті роки на кафедрі проводилась велика робота по вдосконаленню і практичному впровадженню у виробництво нових зразків зернопереробної техніки. Саме в цей період співробітниками кафедри був створений і випробуваний новий зразок машини для отримання крупи. Виданий в 1992 р. підручник «Основи ремонту та монтажу обладнання для зберігання і переробки зерна» став підсумком багаторічної праці професора А. А. Вайнберга і доцента   Л. Г. Гросула.

У 2003 р Л. Г. Гросул захистив докторську дисертацію і йому було присуджено вчений ступінь доктора технічних наук, в 2005 році він був затверджений у вченому званні професора.

В останні роки професор Л. І. Гросул проводив дослідження, напрямок яких був направлений на подальше вдосконалення технологічного обладнання галузі хлібопродуктів. Він  був науковим керівником держбюджетної теми зі створення ефективних методів попередньої обробки свіжозібраного зерна і очищення соняшникової олії фізичними методами, яка велася ПНДЛ ОНАХТ. За результатами досліджень в наукових виданнях академіі і галузевих журналах їм було опубліковано понад 150 наукових статей, отримано близько 40 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. У 1999 році було прийнято рішення про об’єднання кафедр Технологічного обладнання зернових виробництв і Промислової вентиляції, гідравліки і насосів.

Завідувачем кафедри став професор Олег Іванович Гапонюк, який у 1983 р. з відзнакою закінчив ОТІПП ім. М. В. Ломоносова і пройшов шлях від наукового працівника до завідувача кафедри і проректора з науково-педагогічної та навчальної роботи. Під керівництвом О. І. Гапонюка триває вдосконалення навчального процесу, навчально-методичной роботи та матеріально-технічного забезпечення всіх видів занять.

         У 2004 р асистент І. М. Шипко став кандидатом технічних наук. У 2007 р кандидатську діссертацію захистила Г. А. Гончарук. У 2007 р під редакцією професора О. І. Гапонюка виданий підручник «Технологічне устаткування хлібопекарського, макаронного и кондитерського виробництв». Колектив кафедри в новому складі продовжує наукові дослідження в області удосконалення процесів і обладнання зерно- і олійних виробництв, вентиляційних установок, систем екологічної безпеки. За 85-річну історію кафедри її співробітниками було опубліковано понад 600 наукових статей, отримано близько 220 авторських свідоцтв і патентів на винаходи.

Доктору технічних наук, професору, у складі групи вчених, Гапонюку Олегу Івановичу у 2016 році була вручена державна премія за внесок у інноваційні розробки енергоефективних технологій підприємств зернопереробної галузі.

На сьогодні кафедра складається із 13 співробітників, в тому числі: професора; 6 доцентів; ст. викладача;  зав. лабораторією; 2-х інженерів II-й категорії; інженера; техніка.

Кафедра є провідною структурою в створенні нових низькоматеріалоенергоємних систем аспірації і знепилювання. Використання розробок кафедри на двох десятках зернопереробних підприємств за останні 5 років дозволило отримати економічний ефект в сумі більше 2 млн. грн. за рахунок зниження на 11% енергоємності виробництва, зменшення на 40% викидів доброякісних продуктів в навколишнє середовище і скорочення на 35% витрат теплової енергії в системах опалення виробничих приміщень.

Наукові розробки кафедри, застосовані на ряді підприємств галузі, забезпечують значний економічний ефект. В даний час кафедра має п’ять навчальних лабораторій, які оснащені діючими зразками технологічного обладнання,   лабораторними  установками,  стендами    і автоматизованими засобами навчання. 

Колектив кафедри 2018 рік.

Зліва направо: доцент Ліпін А.П., доцент Шипко І.М., доцент Солдатенко Л.С., інженер Тищенко В.А., зав.кафедри професор Гапонюк О.І., доцент Алексашин О.В., зав. лаб. Лисенко М.М., доцент Гончарук Г.А., інженер Короленко К.В.